Рейтинг Акредитованих Мінагрополітики товарних бірж за вартістю укладених угод на сільськогосподарську продукцію, продукти її переробки та продовольство (усі види угод та базиси поставок) у 2008 році, станом на 01 жовтня 2008 року.

Пропонуємо до Вашої уваги виступ голови Всеукраїнського союзу сільськогосподарських підприємств О.Г.Боровика

Просимо надати Вашi зауваження та пропозиції по даному проекту до дирекції Союзу аграрних бірж України

Кабінет Міністрів України постановляє:

Відповідно до пункту 6 Тимчасового положення про закупівлю товарів, робіт i послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2008 р. № 274 (Офіційний вісник України, 2008 р., № 25, ст. 793), установити, що закупівля Державним комітетом з державного матеріального резерву та підприємствами, що належать до сфери його управління, у III—IV кварталах 2008 р. зерна для закладення до державного матеріального резерву здійснюється шляхом укладення договорів купівлі-продажу на акредитованих біржах у межах мінімальних та максимальних закупівельних цін, установлених на об’єкти державного цінового регулювання на 2008/09 маркетинговий рік.

Прем’єр-міністр України Ю. ТИМОШЕНКО

ІНТЕРВ'Ю В сучасних умовах розвитку аграрного сектора біржова торгівля стає важливою організаційною складовою при формуванні внутрішнього і зовнішнього, продовольчого та непродовольчого ринків. В усьому світі біржова торгівля є невід'ємною частиною ринку. Працюють товарні біржі і в Україні. Щоправда, поки що не так, як того хотілося б. Про сучасний стан біржового ринку України та його перспективи ми попросили розповісти президента ТБ «Київагропромбіржа», генерального директора Союзу аграрних бірж України Бориса Беренштейна.

    Борисе Леонідовичу, які переваги для аграрного сектора дасть введення біржової торгівлі?
Треба зазначити, що біржовий ринок в Україні вже існує. Проте він потребує вдосконалення. І коли це вдосконалення буде забезпечене, можна буде говорити про повноцінні переваги біржової торгівлі. А їх багато. Серед них насамперед потрібно назвати формування прозорого ринку шляхом збільшення обсягів торгівлі за реальними біржовими цінами. Це, у свою чергу, сприятиме обмеженню товарообмінних (бартерних) операцій та зростанню масштабів товарно-грошового обігу в сфері купівлі-продажу сільськогосподарської продукції,продовольства, матеріально-технічних ресурсів, послуг.
Це і розширення обсягів торгівлі сільськогосподарською продукцією і продовольством за форвардними угодами, що забезпечує самофінансування виробництва і розглядається як рівноцінна складова при виборі форм кредитування.
Серед переваг біржової торгівлі і посилення гарантій виконання біржових угод шляхом запровадження страхування товарних та фінансових ризиків на аграрному ринку.
Біржові ціни можуть бути використані як орієнтовні при укладанні товаровиробниками та іншими суб'єктами господарювання прямих договорів купівлі-продажу, що сприятиме підвищенню їх доходів.
Загалом, усі фінансові інструменти, що їх пропонує біржовий ринок - ф'ючерсні, форвардні контракти, опціони, аукціони тощо допомагають зробити аграрний бізнес більш прогнозованим, а ринок більш прозорим.
    То що ж сьогодні заважає розвитку біржового ринку?
При загальній тенденції розвитку біржового ринку є низка негативних факторів, які загалом впливають на рівень розвитку аграрного ринку та стримують розвиток усієї системи
створюваної інфраструктури.
Спостерігаються досить слабкі інтеграційні зв'язки між товарними біржами та іншими організаційними елементами інфраструктури аграрного ринку. Так, обсяги торгівлі товарними партіями, сформованими агроторговими домами чи заготівельними кооперативами, не перевищують одного відсотка середньорічної вартості укладених угод на аграрну продукцію.
На аграрному ринку, за винятком декількох областей України, фактично домінує внутрішня замкненість усіх елементів інфраструктури, що не сприяє відкритості ринку, його легітимності.
Такі процеси стримують розвиток вертикальних інтеграційних зв'язків, що і обумовлює відсутність налагодженої системи товаропросування від товаровиробників до споживачів.
Залишається поза увагою необхідність напрацювання регіональних схем щодо організації і впровадження інтеграційних зв'язків усіх елементів інфраструктури аграрного ринку, враховуючи біржі.


    Що, на Вашу думку, наразі потрібно для подолання цих перешкод?
В основному, все це вирішується на законодавчому рівні. Так, необхідно удосконалити нормативно-правову базу шляхом розробки і прийняття низки законопроектів і внесення змін до вже існуючих документів. Серед них: Закони України «Про товарну біржу», «Про товарні деривативи», «Про зміни і доповнення до Закону України «Про цінні папери та фондову біржу», «Про зміни і доповнення до Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», «Про зміни і доповнення до Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України», «Про зміни і доповнення до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про зміни і доповнення до Закону України «Про податок на додану вартість» та інші, які будуть необхідні для регламентації діяльності товарних бірж на аграрному ринку.
Також потрібно розробити нові нормативні та вдосконалити чинні законодавчі акти, які врегульовують діяльність товарної біржі з укладання форвардних, ф'ючерсних угод та опціонів, розрахунково-клірингових установ, системи гарантій, в умовах обслуговування угод спотового аграрного ринку, створення умов для функціонування біржової інфраструктури (біржові склади, інформаційні та електронні торгівельні системи тощо).
Нагальним питанням нині є створення державного органу з питань товарного біржового ринку. Цей регулятивний державний орган вирішував би питання координації товарного біржового ринку та сприяв би організації загальнонаціонального та регіонального фінансового обігу як ключового механізму визначення цін на стратегічні товари. У світовій практиці для кожного сегменту ринку є свій регулятор, і в Україні це також існує. Наприклад, фондовий ринок контролює Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку, Державна комісія з регулювання фінансових послуг забезпечує страховий ринок. Неохопленим зали
шився товарно-біржовий ринок. Тобто на державному рівні нікому регулювати біржові питання.
Серед інших заходів можна виокремити такі найнеобхідніші.
    Розробка механізмів посилення гарантій з виконання форвардних біржових контрактів щодо використання системи страхування майбутнього урожаю.
    Відпрацювання комплексу заходів із запровадження торгівлі товарними деривативами базовим активом яких є сільськогосподарська продукція і продовольство, враховуючи організаційне, інформаційне, програмне, розрахункове, правове забезпечення.
    Розробка та запровадження стандартизованих Правил торгівлі спотовими і форвардними біржовими контрактами та інших обов'язкових документів, що обслуговують процедуру укладання біржових угод, та гармонізація їх до міжнародних стандартів.
    Здійснення і в подальшому формування обсягів закупівель сільськогосподарської продукції та продовольства для державного резерву та реалізація з державних ресурсів, у тому числі з державного резерву, а також продукції, яка надходить у рахунок погашення заборгованості перед державними цільовими фондами на акредитованих державою біржах.
    Підтримка механізму стабілізації цін шляхом проведення інтервенцій на ринках аграрної продукції через акредитовані державою біржі.
    Відшкодування кредитних ставок сільськогосподарським виробникам у разі закупівлі матеріально-технічних ресурсів та реалізації виробленої ними продукції на прозорому біржовому ринку.
    Торгівля підакцизними товарами ВИКЛЮЧНО через біржові торги та біржові аукціони.
Розкажіть, будь ласка, про діяльність Союзу аграрних бірж України, генеральним директором якого ви є.
У 2003 році 14 провідних бірж України створили Союз аграрних бірж України (САБУ). Наразі САБУ нараховує у своєму складі 32 товарні біржі, які представлені в кожному регіоні України. Загальна вартість укладених угод у 2007 році на біржах САБУ, становила понад 14 млрд. грн. Звісно, серед завдань САБУ — усіляка підтримка інтересів бірж-членів Союзу.
Серед завдань також створення умов для державного моніторингу цін, експорту, імпорту та внутрішнього виробничого та ресурсного балансу через прозорий біржовий механізм, проведення аналізу та прогнозування продовольчого ринку.
Проте основна мета діяльності Союзу - підвищення ефективності біржового сільськогосподарського ринку. Одним словом, сприяння вирішенню усіх тих проблем, які нині заважають стабільній та повноцінній роботі біржового ринку. Серед іншого — розробка концепції розвитку біржового товарного ринку України. Сьогодні біржі САБУ спроможні виконати всі завдання, передбачені в Програмі діяльності Кабінету Міністрів України «Український прорив: для людей, а не політиків». Зауважу, що Союз аграрних бірж України є вільним для вступу нових учасників. Тож, запрошуємо усіх до співпраці.

Підготував Павло МОРОЗ

   Ефективність агропромислового виробництва і розвиток сільських територій в умовах ринкової економіки значною мірою залежать від державного регулювання та підтримки цих стратегічних питань на загальнодержавному рівні. Для стабілізації аграрного виробництва та підвищення ефективності функціонування аграрного ринку у високорозвинутих країнах-виробни-ках сільськогосподарської продукції використовується система прямих і непрямих важелів державного впливу: регулювання цін і фермерських доходів, бюджетне фінансування, кредитування, оподаткування, стабілізація ринку, тощо. Намагається робити певні кроки у цьому напрямі й Україна. Зокрема у нашій державі вже третій рік поспіль діє Закон «Про державну підтримку сільського господарства України». На його виконання в липні 2005 року відповідною постановою Кабінету Міністрів було створено державну спеціалізовану установу — Аграрний фонд (Фонд). Одним з основних завдань Фонду визначено формування державного продовольчого резерву для здійснення товарних та фінансових інтервенцій на організованому аграрному ринку. Про те, наскільки ефективно він діяв, йшлося на колегії Рахункової палати, члени якої розглянули результати аудиту використання Аграрним фондом коштів державного бюджету на формування продовольчого резерву України у 2007 році.
   Аудитори дійшли висновку, що за відсутності системного підходу з боку Міністерства аграрної політики — головного розпорядника коштів, бюджетні кошти на формування державного продовольчого резерву використовувалися неефективно. У порушення вимог Закону «Про державну підтримку сільського господарства України», Аграрний фонд, який уповноважений впливати на цінову політику в аграрній галузі економіки шляхом здійснення товарних і фінансових інтервенцій на організованому аграрному ринку, отримуючи відповідні кошти з державного бюджету, покладених на нього функцій не виконував. Саме ж формування резерву проводилось не як проведення фінансових інтервенцій, а шляхом закупівлі зерна і пшениці та жита, що не пов'язано з державним ціновим регулюванням.
   Неефективні дії Мінагрополітики перетворили у 2007 році Аграрний фонд у звичайного оператора з торгівлі зерном. Як наслідок, при майже повному використанні коштів бюджету за відповідною бюджетною програмою у сумі понад 528 мільйонів гривень, завдання по формуванню державного продовольчого резерву ним не виконано. Зокрема продовольчий резерв зерна пшениці і жита сформовано лише на 66,5 відсотка і на сьогодні він становить 472 тисячі тонн.
   Однією з основних причин невиконання Аграрним фондом, визначених урядом обсягів закладання зерна пшениці та жита до державного продовольчого резерву, є незадовільна організація закупівлі зерна протягом 2007 року. Аграрний фонд, маючи на початок жнив 2007 року в своєму розпорядженні понад 131 мільйон гривень бюджетних коштів, розпочав здійснювати інтенсивну закупівлю зерна пшениці і жита із запізненням на три місяці. Це призвело до того, що закладка збіжжя проводилася за максимально високиими цінами. Внаслідок непрофесійних дій Аграрного фонду допущено неефективне управління коштами державного бюджету в сумі понад 110 мільйонів гривень або 21 відсоток від загальної суми відкритих асигнувань. Своєчасне використання цих коштів .дало б змогу закупити додатково понад 100 тисяч тонн зерна до державного продовольчого резерву.
   Закупівлю цукру до державного продовольчого резерву у 2007 році Аграрний фонд не проводив зовсім. Незважаючи на звернення Фонду до Мінагрополітики, відповідної урядової постанови прийнято не було. Тому запаси цукру залишилися незмінними і станом на 1 січня 2008 року вони становлять 14 відсотків від обсягів, визначених Законом «Про державну підтримку сільського господарства України», а це лише 25,2 тисячі тонн.
   Аудитори Рахункової палати вважають, що відсутність на законодавчому рівні критеріїв оцінки продовольчої та торговельної безпеки держави створює передумови для різного тлумачення цих понять, спекуляцій та апелювання до них під час застосування заходів, які не відповідають законодавчо визначеним засадам державної політики.
   Прес-служба Рахункової палати

Нині в Україні зареєстровано 411 бірж. Проте практично діють трохи більше
300, з яких 290 - товарні, решта -фондові та спеціалізовані. Загальна
вартість угод, укладених торік, перевищила 25 млрд грн. Причому майже 75
відсотків реалізованих матеріальних ресурсів припадає на товарний ринок.
Однак такій оптимістичній статистиці фахівці не радіють. На їхнє
переконання, щорічне зростання відбувається не так за рахунок розширення
торгів, як завдяки стрімкому подорожчанню товару.

Як розвивати біржовий товарний ринок, аби на нього приходив поінформований
виробник, ціни формувалися прозоро і періодично не виникали штучні
дефіцити, радилися представники влади, керівники професійних громадських
об'єднань, сільгоспвиробники і експерти на нараді, яку організували
Українська аграрна конфедерація разом із Союзом аграрних бірж України.

У ході дискусії з'ясувалося, що Закон "Про товарні біржі", схвалений у 1991
році, хоча й потребує певних змін, однак не застарів. Він дає можливість
цим структурам функціонувати значно ефективніше, ніж вони діють нині.
Проблема в іншому: у невиконанні державними органами цього та трьох інших
законів, а заразом з ними 28 указів Президента, 127 постанов та
розпоряджень уряду, низки інших документів (у тому числі двох постанов
РНБО).

- Якщо врахувати вартість усієї товарної продукції в Україні, - зазначив
президент Української аграрної конфедерації Леонід Козаченко, - то частка
проданої на біржах ледве сягає чотирьох відсотків. Найбільше розвиток цього
процесу стримує адміністрування ринків товарної продукції, створення таких
ризиків, при яких їхня діяльність неможлива. Передусім це заборони на
експорт продукції, на її переміщення з одного регіону в інший, фіксація
цін, встановлення мінімальної рентабельності:

На переконання Л. Козаченка, всі ці заходи можуть мати місце, але тільки на
підставі чітко виписаних процедур, які вправі застосовувати лише регулятор,
створений державою. Однак до такого інструменту не повинні мати доступ
політики, що нині часто практикується.

Власне, що ж до безпосередньої роботи самих бірж, то з-понад чотирьох
сотень лише 20-30 працюють ефективно і справляють відчутний вплив на
вітчизняну економіку. Вони обслуговують різні її сектори, а не лише
займаються реєстрацією контрактів з експорту. Структурно це виглядає так:
понад мільярд гривень займає фондовий ринок, 11 мільярдів -
сільгосппродукція, 13 - інші сектори.

Щоправда, через відсутність єдиного регулятора кожне міністерство чи
відомство, яке хоче працювати з біржами (нині таких сім), прагне розробити
свої правила акредитації та проводити конкурси з акредитації бірж на тому
секторі ринку, за який відповідає. Однак останнім часом став помітним
певний перекіс: деякі міністерства та відомства хотіли би бачити серед
засновників бірж державні або комунальні підприємства. І попри те, що це
заборонено законом, навіть є негативний досвід: 1992 року створено
"Украгропромбіржу" (структуру, яка наказала довго жити, залишивши
багатомільйонні борги перед державою). 2005 року знову наступили на ті самі
граблі й створили державну "Аграрну біржу", торгів на якій практично нема,
зате є понад мільйон боргів.

- Це такий собі державний майданчик - місце для корупції, - каже
генеральний директор Союзу аграрних бірж Борис Беренштейн. - Ось приклад:
згідно з контрактами "Аграрної біржі" тільки брокерська винагорода в одному
випадку становила 835 тис. грн (продаж 5 тис. тонн цукру), в іншому - 1,5
мільйона за реалізацію 10 тис. тонн цукру. І якби не Міністерство аграрної
політики, яке вчасно втрутилося і анулювало ці контракти, бюджет
недорахувався б значних сум.

На переконання Беренштейна, для того, щоб біржовий ринок запрацював
ефективно, потрібна програма, а також стандартизація документації. Не
всієї, а хоча б основної, що дало б змогу перейти на електронний
документообіг та електронний цифровий підпис. Зміни в законодавство також
потрібні. Передусім щодо необхідності органу державної влади, який
регулюватиме діяльність товарних бірж, наявності у них статутного фонду.
Можливо, варто створити при Кабінеті Міністрів і координаційну раду з
розвитку товарного біржового ринку.

Багато в чому підтримує гендиректора Союзу аграрних бірж заступник міністра
аграрної політики Іван Демчак. Він зазначив, що вітчизняне сільське
господарство вийшло на новий етап свого розвитку. Воно повністю (окрім
виробництва м'яса) задовольняє власним товаром потреби внутрішнього ринку.
Має й непоганий експортний потенціал: торік зовнішньоторговельне сальдо
було позитивним ( плюс 2,4 млрд дол.).

Однак попри це Україна стикнулася з подорожчанням продовольства. І хоча це
до певної міри продиктовано зовнішніми тенденціями, проте й внутрішні
чинники (особливо ціноутворення, яке часто є непрогнозованим) справляють
негативний вплив. Він посилюється відсутністю ефективних торгів на біржах і
щонайголовніше: незнанням інтересів продавців, які є ізольованими від
ринку. Вони не знають, де, за яку ціну і скільки можуть реалізувати товару.
З року в рік на їхній праці багатіють інші.

Тож фахівці біржового ринку разом з компетентними представниками влади
мають розробити такий механізм, який би поширювався на регіони, заповнив
інформаційний вакуум і задовольняв як продавців, так і покупців. Буде це
створення єдиної аграрної біржі, передбаченої в указі Президента, чи,
можливо, формування єдиного торгового електронного майданчика, який би
працював за уніфікованими правилами, належить ще вирішити. Якщо оберуть
другий варіант, то на переконання директора департаменту аграрних ринків
Мінагрополітики Анатолія Розгона, треба створити консорціум, який би взяв
на себе концентрацію біржового ринку та товаропотоків, а також перебрав
певні функції регулювання цього сегмента ринку (міністерство готове їх
делегувати).

Можливо, ситуація почне змінюватися на краще вже найближчим часом: на
звернення до уряду Союзу аграрних бірж було доручення першого віце-пре'єра
О. Турчинова про створення робочої групи з товарного біржового ринку. Є
сподівання й на новий склад Координаційної ради з питань аграрної політики,
яку вперше в його історії очолила Прем'єр-міністр Юлія Тимошенко.

Лариса ДАЦЮК, "Урядовий кур'єр"

25 березня 2008 року об 11:00 год. у приміщенні Великого конференц-залу НАН України відбулася нарада на тему: “Біржовий товарний ринок України: стан та перспективи розвитку”.

Організаторами заходу виступили Союз аграрних бірж України та Українська аграрна конфедерація. До участі запрошені: біржі-члени САБУ, громадські організації, які входять до УАК, Українська зернова асоціація, Всеукраїнський союз сільськогосподарських підприємств, Асоціація фермерів та приватних землевласників України, НАЦУ “Укрцукор”, “Укроліяпром”, а також представники державних установ та організацій: Мінагрополітики, Мінекономіки, Секретаріатів Кабінету Міністрів України та Президента України, народні депутати України, представники міжнародних організацій, зокрема Світового банку.

Стан та перспективи розвитку біржового ринку України

Презентація

Передумови формування ринку товарних деривативів в Україні

ІНІЦІАТОРАМИ її проведення виступили Українська аграрна конфедерація та Союз аграрних бірж України. У заході взяли участь керівники товарних бірж багатьох регіонів нашої держави, наукових установ, представники громадських професійних об'єднань.
У вступному слові президент Української аграрної конфедерації Леонід Козаченко наголосив, що станом на перше січня 2008 року в Україні було зареєстровано 494 біржі. Із них 20 - агропромислових, 19 — фондових, 314 - універсальних, тобто тих, що працюють із різною категорією продукції. Протягом минулого року обсяги укладених угод становили близько 25 мільярдів гривень. їх кількість становила близько 200 тисяч. Це за даними Державного комітету статистики України. Обсяги великі, але, як підкреслив пан Козаченко, якщо врахувати кількість всієї товарної продукції, то становитимуть вони тільки близько 4%.
Найбільшу кількість угод було укладено на торгівлю паливом — майже 32%. На другому місті -сільгосппродукція, потім цінні папери, земельні ділянки тощо.
Закон України «Про товарні біржі» був прийнятий у 1991 році. Він цілком дозволяє біржам
функціонувати значно краще, ніж вони це насправді роблять. Тобто, закон доволі прагматичний, і причини всіх нинішніх проблем криються не в ньому. Повторимося, в Україні 494 біржі, але їх діяльність не сконцентрована. На деяких біржах за рік укладено 2-3 угоди. Хіба про такий заклад можна сказати, що він працює повноцінно?!
У СПОЛУЧЕНИХ Штатах Америки перший закон про товарні біржі був прийнятий в 1916 році і відтоді змінювався лише тричі. На думку пана Козаченка, завдяки вдалій деталізації цей документ ми можемо брати за взірець. Український закон має лише три сторінки, але не можна сказати, що він стримує розвиток аграрного ринку.
Генеральний директор Союзу аграрних бірж України (САБУ) Борис Беренштейн навів іншу кількість існуючих в Україні торгових бірж - 411, станом на 1 січня 2007 р. Отже, маємо приріст 83 біржі на рік. І лише 20-30 із них працюють ефективно. Зі слів пана Беренштейна, очолювана ним організація звернулася до Президента та Прем'єр-міністра України з ініціативою створити централізований орган з питань біржового ринку, який міг би стати його регулятором. Ця структура має вирішувати питання координації товарного біржового ринку та сприяти впровадженню загальнонаціонального та регіонального фінансового обороту як ключового механізму визначення цін на стратегічні товари. Такий орган повинен виконувати наглядові та дозвільно-реєстраційні функції. До того ж, зі слів генерального директора САБУ, необхідно розробити та затвердити державну концепцію або програму розвитку біржового товарного ринку на період з 2008 по 2015 роки.
Промовець звернув увагу на питання розробки та запровадження державного стандарту на документацію з супроводу укладання угод купівлі-продажу на товарних біржах. Зокрема, йдеться про впровадження електронного документообігу та цифрового підпису.
З його слів, слід також розробити зміни та доповнення до чинного законодавства України та створити необхідні нормативні акти.
Все це, на думку Бориса Беренштейна, дасть можливість отримати механізми ціноутворення, якими користуються у всьому світі, та затвердити позиції України на пріоритетних ринках країн СНД, Європейського Союзу, Азії, Африки. Це також забезпечить виконання зобов'язань, прийнятих в рамках СОТ.
Як вважає гендиректор САБУ, на цьому етапі доцільно створити при Кабінеті Міністрів України Координаційну раду з питань біржового товарного ринку за участю представників державних та громадських організацій.
“Якщо мова йде про посилення інтересу держави до системи біржового ринку, - сказано у листі-зверненні до керівників держави, — Союз аграрних бірж України звертається до вас не з проханням фінансової підтримки або надання податкових чи інших пільг. Біржовий ринок сьогодні терміново потребує підтримки з боку держави щодо вдосконалення існуючої законодавчої та нормативної бази для забезпечення своєї діяльності”.
Директор Департаменту розвитку аграрних ринків Міністерства аграрної політики Анатолій Розгон у свою чергу, озвучив ініціативу міністерства щодо створення консорціуму аграрних бірж. Єдиним перспективним шляхом в МінАПК вважають створення спільного торгівельного електронного майданчику, який би працював за єдиними уніфікованими правилами, концентруючи біржовий ринок та товаропотоки. Такий консорціум, зі слів пана Розгона, може покласти на себе і певні функції регулювання аграрного біржового сегменту ринку.
Представники влади були присутні тільки на першій частині наради. Свою неспроможність брати участь у другій її частині чиновники пояснили наявністю іншої важливої роботи, чим викликали обурення серед представників регіональних бірж.
У заключному слові Леонід Козаченко сказав, що для руху вперед і для істотних змін ситуації треба “мати доступ” до серйозних можновладців, зокрема — Прем'єр-міністра України. А це не так легко, навіть за умов, що Юлія Тимошенко взяла на себе відповідальність за координацію аграрної політики.
Питання ускладнюється тим, що ніхто не може донести до Прем'єр-міністра правдиву інформацію, і вона не спроможна розібратись в ситуації, - сказав президент УАК.
Зачепили і квоти. Зі слів пана Козаченка, ручне регулювання економікою, яке існує зараз, особливо небезпечне напередодні весняно-польових робіт. Заборона на експорт зерна, соняшнику, квотування ставить перед виробником питання — чи взагалі варто йому щось сіяти навесні. Елеватори вщент заповнені зерном, і ніхто не знає, що робити далі.
- Учора ми востаннє направили до Уряду листа. Якщо до кінця місяця не буде зустрічі з Прем'єр-міністром, то я не відповідаю за дії аграрних товаровиробників. Два тижні тому були зупинені 20 вантажівок із кукурудзою, які прямували до Кабінету міністрів, щоб висипати зерно перед його входом. Бо інакше немає куди подіти цей товар, — сказав Леонід Петрович.
Президент УАК запропонував основні тези наради викласти на папері і передати їх керівникам держави. Якщо впродовж місяця на лист не буде реакції, буде створено робочу групу з учасників наради. Вона працюватиме над визначеною проблематикою, щоб
надалі впливати на ситуацію, що склалася.